Уже три тижні відомо, що BASF хоче купити Evonik, — і три тижні майже нічого не вирішено. Підтвердженої обов’язкової пропозиції немає, а RAG-Stiftung, якій належить близько 43,8 % акцій Evonik, ще не дала відповіді. Станом на 18 жовтня 2026 року.
25 вересня BASF підтвердила «пошукові переговори» з RAG-Stiftung та Evonik: за словами компанії, «перебіг і результат цих переговорів наразі відкриті». Evonik заявила лише про необов’язкове звернення і про те, що переговорів немає. Через три дні Reuters із посиланням на інсайдерів повідомило про пропозицію приблизно на 10,3 млрд євро — 22,15 євро за акцію. Evonik нібито відхилила її як занизьку. Офіційного підтвердження суми досі немає.
Навіщо це BASF — і чому скептики рахують
Логіка проста. BASF (близько 60 млрд євро обороту у 2025-му, приблизно 95 000 працівників) живе з базової хімії, яку б’ють дорогі енергоносії та китайська конкуренція. Evonik (14,1 млрд євро обороту, близько 31 000 працівників) заробляє стабільніше на добавках, кремнієвих сполуках і високотехнологічних пластиках. За даними Industriemagazin, аналітики вважають можливою економію від 700 млн до мільярда євро на рік.
Börsen-Zeitung, проте, назвала момент «найгіршим із можливих». До чуток Evonik коштувала близько 8,4 млрд євро, із боргами — приблизно 12 млрд. Із типовою премією 30–40 % BASF вийшла б на понад 15 млрд — найбільша покупка в історії компанії (досі рекордом було придбання насіннєвого бізнесу Bayer у 2018 році за близько 7,6 млрд). До того ж BASF продає підрозділ покриттів фонду Carlyle і до середини 2027 року планує вивести агросектор на біржу. Є й застереження: теперішні добрі прибутки галузі частково тримаються на дефіцитах через війну на Близькому Сході, а це не назавжди. На нашу думку, це найвагоміший аргумент проти високої ціни, хоча перевірити його можна буде тільки заднім числом.
Хто має останнє слово?
Формально — RAG-Stiftung. Вона з власного капіталу фінансує «вічні» наслідки видобутку кам’яного вугілля — шахтні й ґрунтові води, тож їй потрібні надійні прибутки. Опікунська рада фонду, яку очолює колишній прем’єр землі Північний Рейн-Вестфалія Армін Лашет (ХДС) і до якої входить чинний прем’єр Хендрік Вюст (ХДС), 9 жовтня зібралася на позачергове засідання і, схоже, відклала рішення. За даними Reuters, BASF може підвищити ціну.
У політиці картина заплутана. Уряд землі 14 жовтня в ландтазі, за словами міністерки економіки Мони Нойбаур («Зелені»), висловився проти злиття, але проти того, щоб земля сама купувала акції; пропозицію СДПН це перевірити провалили голоси ХДС, «Зелених», ВДП та АдН. Профспілка IG BCE 7 жовтня в листі на три сторінки до рад працівників поставила «відкриті й критичні питання». Süddeutsche Zeitung 18 жовтня виносить у заголовок тезу, що профспілка — за злиття, а політики — проти. Саму статтю нам повністю прочитати не вдалося, тож позицію профспілки варто перевірити окремо.
Найболючіше — питання робочих місць. Handelsblatt 2 жовтня з посиланням на представників працівників писала про 3000–4000 можливих скорочень в об’єднаному концерні, передусім на майданчиках Evonik у Північному Рейні-Вестфалії, зокрема в хімічному парку Марль. Це слід відрізняти від чинної програми Evonik: 3200 посад у світі, 2150 у Німеччині — вона не пов’язана з BASF. За даними Reuters, BASF готова виключити звільнення з ініціативи роботодавця в Німеччині до 2032 року; сама BASF це не коментувала.
Три сценарії
Перший: BASF підвищує ціну, фонд продає всі або частину акцій — далі антимонопольна перевірка й багаторічна перебудова. Другий: фонд відмовляє й залишає пакет заради дивідендів, Evonik лишається самостійною, зі своєю програмою скорочень. Третій: проміжне рішення — продаж частки або співпраця. Ми вважаємо, що найближчим часом другий чи третій варіант імовірніші за швидкий повний продаж: фонд не поспішає, а тимчасовий очільник Evonik Клаус Реттіг (CEO Крістіан Куллманн лікується після операції) навряд чи прийме пропозицію без премії. Це оцінка, а не певність.
Для працівників у Марлі, Ессені чи Людвігсгафені це означає: рішення ще немає, скорочень через угоду не ухвалено — надійні цифри є лише для чинної програми Evonik.
Джерела: BASF, Börsen-Zeitung, Industriemagazin, Handelsblatt, Süddeutsche Zeitung
