Досвід нашої боротьби стане в пригоді всім, хто прагне досягти миру. Шлях до миру іноді пролягає через війну.
“Si vis pacem, para bellum” – ці слова, приписувані давньоримському історику Корнелію Непоту, є актуальними й сьогодні, в XXI столітті. Хочеш миру – готуйся до війни.
Це істина, яку підтверджує моє командування Збройними силами України, а також увесь український народ, що пройшов через це на власному досвіді.
Коли я народився, від закінчення однієї з найкривавіших воєн минуло 28 років. Тоді вже не було бомбардувань міст і сіл, танки не руйнували землю, а сирени не сповіщали про небезпеку. Але сьогодні я молюся, щоб наші онуки ніколи не бачили того, що бачили наші діди, що бачили ми та наші діти.
Ми не можемо зупинятися в боротьбі за право на життя. Зло поруч і воно прийшло вбивати. Незважаючи на те, що життя – це найцінніше багатство людства, вся його історія пронизана війнами і вбивствами. Лише у минулому столітті сталися дві світові війни, що забрали життя близько 60 мільйонів людей.
Чи готове людство до нової масштабної війни? Певною мірою це залежить від нас, професійних військових, які знають ціну війни.
Звертаючись до подій 2022–2024 років у контексті війни України з Росією, ми маємо чесно говорити про те, що відбувається, і до чого готуватися. Вільні та демократичні нації мають прокинутися і задуматися про захист своїх громадян і країн.
Ми готові поділитися своїм досвідом з тими, хто підтримував Україну і прагне миру.
Ця війна навчила нас кількох важливих речей. Перш за все, війни треба уникати, але якщо війна неминуча, до неї треба бути готовим. Готовність до війни охоплює не лише військові аспекти, а й усі сфери державного життя. Важливою складовою є готовність суспільства, яка базується на чесній комунікації між урядом і громадянами.
Суспільство має погодитися на тимчасове обмеження деяких свобод заради виживання. Сучасні війни тотальні, і вони потребують зусиль не лише армії, а й усього суспільства. Політичні діячі повинні мобілізувати суспільство, використовуючи всі ресурси держави.
Готовність до війни визначається не лише готовністю армії, а й готовністю суспільства до протистояння ворогу. По-друге, війна не повинна бути частиною внутрішнього політичного процесу. Війна – це максимальна концентрація сил для виживання.
“Війна – це продовження політики іншими засобами”, – казав прусський генерал Карл фон Клаузевіц. Тому дивно, коли війна в Україні впливає на внутрішню політику в інших країнах, що використовують вороги у своїх цілях.
Війна за свободу в одній країні має стати політикою виживання демократії у всіх вільних країнах. Війна – це наука зі своїми законами і правилами, які потрібно знати і вивчати.
Використання війни у власних цілях або намагання впливати на її хід є злочином, наслідком якого є величезні жертви. Демократичній армії важко воювати з армією автократії. Ворог вважає демократію нашою слабкістю і використовує фейки, брехню та інші засоби, щоб знецінити національні інтереси.
Основні принципи війни, викладені китайським мислителем Сунь-цзи ще у V столітті до нашої ери, залишаються актуальними і нині. Проте вони потребують наповнення сучасними технологіями та структурами. Змінюється війна, і ми повинні аналізувати наш досвід, підкріплений фактами та цифрами.
Війна 2014 року значно відрізняється від тієї, що почалася 24 лютого 2022 року. Вона виснажила нас і змусила шукати нові способи виживання. Інтенсивність бойових дій привела нас до нової війни, з якою ми зіткнулися влітку 2023 року.
Технології змінюють форми війни, і ми маємо знайти нові способи їх застосування. Ми винайшли спосіб, як воювати і перемагати проти сильніших армій у XXI столітті. Технології мають забезпечити стійкість нашої нації.
Російсько-українська війна є війною перехідного періоду, що формує нові правила. Ми, українці, своєю кров’ю та спрагою до перемоги створюємо нові принципи війни майбутнього.
Ми маємо усвідомити, що від нас залежить, чи будемо ми жити і чи матимуть наші діти майбутнє. Історія вкотре дає нам шанс, і ми повинні його використати.
Валерій Залужний
За матеріалами: Українська Правда
