Ключова дата німецької історії
Klöckner — Deutscher Bundestag
18 березня: День для історії демократії
Голова Бундестагу Юлія Клекнер вшанувала 18 березня як центральну дату в історії німецької демократії. У цей день вперше відзначатиметься офіційний День історії демократії.
18 березня — це не звичайний день у календарі Німеччини. Голова Бундестагу Юлія Клекнер назвала його на початку пленарного засідання в середу «ключовою датою німецької історії». Так вона вшановує дату, яку вперше відзначають як офіційний День історії демократії — під патронатом федерального президента Франка-Вальтера Штайнмаєра.
«Дивно, що ми вперше відзначаємо День історії демократії саме сьогодні, у цю дату», — сказала Клекнер згідно з протоколом Німецького Бундестагу. 18 березня символізує «мужність, прагнення до свободи та довгий шлях до демократичного ладу».
Історична глибина цієї дати вражає. 18 березня 1793 року в Майнці проголосили першу республіку на німецькій землі. 55 років потому люди в Берліні боролися на барикадах за основні права, які сьогодні здаються очевидними. 18 березня 1920 року в Штутгарті зібралася Веймарська національна асамблея — парламент переїхав туди під час Капп-путчу, коли антиреспубліканські сили намагалися повалити молоду демократію.
Проте, можливо, найвизначальнішою подією для нинішнього покоління є 18 березня 1990 року. У цей день громадяни НДР вперше проголосували вільно. Останні вибори до Народної палати з явкою 93,4% позначили перехід від диктатури до демократії. «Ці 93,4% були виразом прагнення до свободи», — наголосила президент Бундестагу. Кльокнер провела чітку лінію через століття: 18 березня «протягом поколінь люди виступали за свободу та демократію». Демократія живе не від консенсусу, а від того, «що ми витримуємо відмінності, ведемо суперечки і врешті-решт приходимо до рішень, яких усі дотримуються». У своїй промові президент Бундестагу також звернула увагу на сучасні виклики. Приклад України показує, що демократія — це не лише форма правління для спокійних часів. Недовольство належить до демократії, критика є її коригувальним засобом. «Наші рішення залишатимуться суперечливими. Це не проблема демократії, це, до речі, її сутність», — сказала Кльокнер.
Історичні посилання показують: демократичні здобутки ніколи не є остаточно забезпеченими. Майнцська республіка та революція 1848 року не закінчилися довгоочікуваною свободою. Тріумф демократії 1920 року не був довговічним. Проте ідея свободи вижила та виявилася «впертішою за своїх супротивників».
З першим Днем історії демократії Німеччина отримує надійну точку опори для пам’яті про цей довгий шлях. Послання цього дня, як завершила Кльокнер під оплески: «Хай живе наша свобода, хай живе наша правова держава, хай живе наша демократія».
