Ситуація на ринку праці для академіків у останні місяці загострилася. Борис Хартман, 59-річний інженер з Вайнштадта в Баден-Вюртемберзі, вже рік шукає нову роботу. Після звільнення в лютому 2025 року через реорганізацію в його колишній IT-компанії він надіслав безліч заявок, але отримав лише загальні відмови. “Відповіді довго не надходили, а відмови приходили швидко”, – розповідає Хартман.
Ютта Румп, професорка в Університеті економіки та суспільства в Людвігсхафені, пояснює, що вимоги до кандидатів у багатьох галузях змінилися. “Протягом останніх дванадцяти місяців компанії через поточні кризи та погану економічну ситуацію переглянули свої стратегії найму. Вони стали обережнішими і воліють не наймати нікого, ніж залучати когось без необхідних кваліфікацій”, – зазначає Румп.
Дірк Вернер з Інституту німецької економіки (IW) вказує на те, що, незважаючи на зростання безробіття, багато компаній все ще шукають фахівців. “Наприкінці минулого року було 370 000 вакантних місць, які не могли бути заповнені через дефіцит кваліфікованих кадрів”, – пояснює Вернер. Це свідчить про дисбаланс між вимогами роботодавців і кваліфікаціями кандидатів.
Виклики на ринку праці зумовлені не лише кваліфікаціями, а й віком кандидатів. Хартман підозрює, що багато роботодавців віддають перевагу молодшим кандидатам, які, можливо, краще справляються зі штучним інтелектом. Цей розвиток може додатково ускладнити пошук роботи для старших академіків.
