Автор нещодавно сам пережив те, на що скаржаться багато німців: після невідкладного випадку перша лікарня відмовила, у другій він чекав п’ять годин на перший огляд. Його особистий досвід збігається з поширеним враженням, що медичне забезпечення в Німеччині недостатнє. Однак статистика малює іншу картину.
На науковій конференції автор почув доповідь економіста охорони здоров’я Бориса Аугурцкі з Інституту RWI-Leibniz в Ессені. Аугурцкі, який входив до комісії з реформи лікарень при міністрі Карла Лаутербаха (СДПН) у коаліції «світлофора», спростував анекдотичні свідчення агрегованими цифрами. Німеччина витрачає 12,2 відсотка своєї економічної потужності на охорону здоров’я – більше, ніж Австрія (11,5 відсотка), Швейцарія (11,5 відсотка) чи Данія (9,5 відсотка).
Лікарі, багато лікарень – але лише середні результати
З 4,7 лікаря на тисячу жителів Німеччина посідає міжнародне лідерство. Щільність лікарень і кількість медперсоналу також вищі за середні. Однак очікувана тривалість життя – 82,9 року для жінок і 78,2 року для чоловіків – нижча за середню. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) критикує, окрім високих витрат, надмірну бюрократію, нескоординовані шляхи лікування та забагато операцій.
Проблеми з фінансуванням зростають: якщо все залишиться по-старому, частка соціальних внесків зросте з нинішніх 41,9 до 48,7 відсотка до 2035 року. Водночас кількість пацієнтів скорочується. Суперечність між індивідуальним сприйняттям і статистикою, за словами Аугурцкі, має центральну причину: очікування суспільства.
Бажання максимального забезпечення блокує реформи
«Найкраще для всіх було б максимальне забезпечення на кожному розі», – каже Аугурцкі. Здоров’я розглядають як «безцінне благо», яке не можна економізувати. Наслідок: кожна лікарня має зберігатися, кожна нова послуга фінансуватися, кожен час очікування запобігатися. Коли лікарню в сусідстві закривають, здіймається великий галас – посилений мерами та районними головами, які бояться за своє переобрання.
Економіст натомість мислить граничною корисністю: перший сільський лікар у селі приносить величезну користь, четвертий – уже не так багато. Однак пріоритезація медичних послуг вважається в Німеччині політично делікатною. Витрати на реформу видно одразу, а користь лежить у далекому майбутньому. Доки суспільство вимагатиме стовідсоткової безпеки, у скрутному становищі мало що зміниться, підсумовує автор.
Джерело: www.faz.net
