Журналіста «Української правди» Михайла Ткача відпустили у Відні близько четвертої ранку в п’ятницю — після понад 12 годин затримання. Оператор Ярослав Бондаренко під час затримання зазнав поранення й потрапив до лікарні. Обидва працювали у Відні, шукаючи колишнього генпрокурора Руслана Кравченка, який у середині вересня виїхав з України й не повернувся.
Чому втрутилася австрійська поліція, публічно не відомо. Головна редакторка УП Севгіль Мусаєва заявила, що звинувачення журналістам — такі, з якими редакція ще не стикалася, а процесуальний статус обох невідомий. Телефон і техніку Ткача спочатку не повернули. Речник МЗС Георгій Тихий повідомив, що посольство звернулося до австрійської сторони з проханням пояснити обставини, а консул поспілкувався з журналістом. Коментаря австрійських властей у наявних повідомленнях немає (станом на полудень 9 жовтня).
Від обшуків до історії втечі
Передісторія — коротка, але щільна. 4 вересня НАБУ оголосило спецоперацію проти злочинної організації, яку, за версією слідства, очолював працівник Офісу генпрокурора Сергій Кропива. Його підозрюють у «кришуванні» незаконних колцентрів і легалізації майна на понад 89 млн грн. У ніч на 5 вересня детективи провели обшуки в Офісі генпрокурора. Суд узяв Кропиву під варту із заставою 120 млн грн (близько 2,7 млн доларів). За даними НАБУ та медіа, у прослуховуваннях його називали «Канцлером», а слідство вважає ймовірним, що він був під захистом генпрокурора.
Кравченко це заперечив: звинувачення, за його словами, «повністю безпідставні», а оприлюднене фото сейфа з готівкою — «просто плітки». В Офісі генпрокурора теж зазначали, що в ухвалі про обшук немає доказів, ніби він кришував колцентри чи зливав інформацію про обшуки. Презумпція невинуватості діє для всіх фігурантів.
7 вересня Кравченко подав у відставку, 14-го виїхав з України. Офіційно — у відрядження; за даними Kyiv Independent, на конференцію в Парижі, організатори якої, за їхніми словами, його не очікували. Censor.net з посиланням на джерела пише, що відрядження оформили до Брюсселя. Того ж 14 вересня він підписав повідомлення про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу та особі з оточення очільника САП; уночі в Офісі генпрокурора їх скасували. 15 вересня його звільнили (Censor.net називає указ президента, Kyiv Independent — рішення парламенту), а 17-го Володимир Зеленський призначив виконувачем обов’язків генпрокурора Антона Ковальського.
Наприкінці вересня «Українська правда» (розслідування готував саме Ткач) повідомила: Кравченко з дружиною зареєстровані у Відні за адресою фірми, що надає юридичні адреси. Чи живе він там насправді — не підтверджено: активіст, за даними ТСН, нікого вдома не застав.
Що зараз чистять у Києві
У п’ятницю Ковальський повідомив у Facebook про звільнення з Офісу генпрокурора семи осіб, яких згадували у зв’язку з операцією «Карфаген»; по всій системі прокуратури — восьми. Триває службове розслідування щодо того, як Кравченко виїхав за кордон; 24 прокурори пройшли поліграф. «Розслідування має дати відповіді на всі питання», — написав Ковальський, додавши, що не робитиме висновків наперед.
Для євроінтеграції це більше, ніж київська внутрішня політика. Незалежність НАБУ й САП у Брюсселі давно вважають лакмусом реформ: влітку 2025 року закон, що обмежував обидва органи, довелося скасувати після протестів і критики з боку ЄС. Те, що генпрокурор у день від’їзду підписав підозри главі НАБУ, там навряд чи сприймуть як дрібницю.
Що далі — наша оцінка, з застереженням: екстрадиція була б довгою. За даними ТСН, австрійські суди задовольняють близько 6 % запитів, а від початку повномасштабного вторгнення Відень відмовив у 26 з 27 українських запитів на видачу; процедура може тривати роками. Найближчим часом ключове питання — чи Київ формально зробить Кравченка підозрюваним, наприклад через документи про відрядження. А Відню доведеться пояснити, чому двох репортерів, які працювали над матеріалом про людину в Австрії, тримали понад 12 годин. Чим довше немає відповіді, тим більше справа стає питанням свободи преси в країні ЄС.
Джерела: Укрінформ (заява Ковальського), OBOZ.UA (МЗС України), ZMINA, Kyiv Independent, New Voice of Ukraine, ТСН
