Як повідомляє FAZ, Державний театр Вісбадена анонсував «Косì фан тутте» Моцарта як «імерсивний експеримент про кохання, вірність і стосунки». Постановку створила французька кіно- та відеохудожниця Марі-Ев Сіньєроль, її перейнято від Опéра натіонал де Лион. Твір, вперше поставлений у Відні 1790 року, перенесено до аудиторії, де професор Дон Альфонсо викладає студентам художнього вишу свої тези про еротичне притягання.
Сюжет слідує за відомим лібрето Лоренцо да Понте: дві пари – сестри Фіорділіджі та Дорабелла зі своїми нареченими – відбираються для експерименту, який перевіряє вірність закоханих. Камеристка Деспіна виступає як погано оплачувана студентська помічниця, яка вже знає результат досліду. На стіні аудиторії поряд із графіті «Косì фан тутте» красується гасло «Моє життя – мій вибір» – відсилання до ЛГБТ-руху.
Сіньєроль залишається вірною своїй репутації відеохудожниці: оператор рухається аудиторією та проєктує деталі сцени на задню стіну. Рецензентка FAZ порівнює це з попередніми оперними постановками, де «супутник зображення» ще вважався ознакою найвищої сучасності – сьогодні ж техніка виглядає радше громіздкою. Нове оформлення, яке Сіньєроль розробила разом із художником сцени та костюмів Фаб’єном Теньє, тому дещо розчаровує.
Музично ж вистава переконує: FAZ хвалить фантастичне музичне виконання. Це остання оперна прем’єра сезону в Державному театрі Вісбадена. Попри концептуальні недоліки, вечір залишається вартим уваги внеском у сучасну рецепцію Моцарта.
Джерело: www.faz.net
