У місті зацікавлені могли оглянути 25 дахових садів і терас. На них чекали не лише часом захопливі краєвиди, а й несподівані споруди.
Погляд на місто згори — це, мабуть, одвічна туга людини. Тому люди підіймаються на церковні вежі, фотографують з літаків або розглядають репліки на кшталт міської моделі Сандтнера 1570 року: вона дає приємне відчуття впізнавання, усвідомлення, що залишилося незмінним, а що змінилося, широкий огляд, вільний від примусу стін і мурів, які раптово обривають погляд.
На щастя, у Мюнхені з’являється дедалі більше будівель, які дають змогу такого огляду згори — високих будинків, чий верхній рівень уже не використовують лише для зберігання штукатурки, а пропонують мешканцям або працівникам власний вид відпочинку: дахові сади не лише екологічно корисні, оскільки затримують опади та створюють середовище для рослин і тварин. Вони також стають зеленими легенями, які внизу, на рівні землі, часто вже неможливо створити.
Тож не дивно, що «День дахових садів» у суботу знайшов численних відвідувачів — чи то через особливі акції, чи то через саму нагоду дослідити місця та краєвиди, які більшості зазвичай недоступні. Привабливість пропозиції виявилася й у тому, що багато заходів були розкуплені задовго до дати.
Наприклад, можливість рано-вранці зайнятися йогою на культурному даховому саду Fat Cat, який раніше називався Gasteig. Дітмар Гольцапфель показав дах свого закладу «Deutsche Eiche», і дехто, мабуть, чимало здивувався, дізнавшись, що на даху «Macherei» в Берг-ам-Лайм встановлено 160-метрову тартанову доріжку, де можна було взяти участь у біговому курсі, якби знали завчасно: і тут усе розкуплено.
На вибір було 25 дахів — або з екскурсією, або для самостійного огляду. І якщо ви не можете дозволити собі жодної з квартир у «The Seven» на Мюллерштрассе — погляд на старе місто з 56-метрового даху колишньої теплоелектростанції так само втамовує одвічну тугу людини, тугу за оглядом.
Джерело: www.sueddeutsche.de
