Покоління Z — перше, яке використовує штучний інтелект (ШІ) так само природно, як попередні покоління — телефон чи інтернет. Домашні завдання, заявки на роботу, реферати — все довіряють ШІ. Водночас зростає страх саме перед цим інструментом. Близько чотирьох із десяти молодих дорослих в опитуваннях зазначають, що ШІ викликає в них занепокоєння, хоча більше половини регулярно ним користуються. Цю суперечність аналізує колумніст Handelsblatt Томас Прюфер у своїй нещодавній статті.
Страх перед зникненням цілих професій
Останніми місяцями в медіа з’являються прогнози, що ШІ може знищити цілі професійні сфери. Особливо вразливими виявилися саме ті види діяльності, які довго вважалися надійними робочими місцями: діловодство, адміністрування, документування, планування зустрічей та обробка даних. Всесвітній економічний форум прогнозує до 2030 року найбільше скорочення в адміністративних та асистентських професіях. Однак Прюфер ставить питання, чи справді ця тенденція така загрозлива, як здається.
Мрія про осмислену працю
Колумніст нагадує, що мало хто з дітей мріє вісім годин на день працювати з таблицями Екскел або обговорювати у відеоконференції підсумки іншої відеоконференції. Професійні бажання дітей зазвичай конкретні: пожежниця, доглядач тварин, ліснича, парамедик, вихователька або поліцейський. Люди хочуть робити речі, які виглядають як справжнє життя — допомагати, будувати, рятувати, доглядати, навчати або піклуватися про тварин. ШІ може саме сприяти цьому прагненню до осмисленої праці, перебираючи на себе нудні рутинні завдання.
Теза Прюфера: ШІ розуміє все про роботу, але не найголовніше — людське бажання реалізації та значущості. Замість розпалювати страх втрати роботи, дискусія має питати, як ШІ може прокласти шлях до більш змістовної діяльності.
Джерело: www.handelsblatt.com
