Як аналізує Kyiv Post у своїй колонці, угода США з Іраном оголила транзакційну природу американської зовнішньої політики. 19 червня США та Іран підписали меморандум, який завершив понад сто днів війни. Верховний лідер Ірану загинув під час перших ударів, 13 американських солдатів загинули, а Вашингтон витратив значну частину своїх високоточних боєприпасів. Результат: режим у Тегерані залишився недоторканим, його влада зміцнилася, а ключові питання щодо ядерної програми відклали, а не вирішили.
Гнів Ізраїлю та реакція Вашингтона
Ізраїль обурився. Однак віцепрезидент США Джей Ді Венс публічно відкинув ізраїльську критику, закликавши керівництво в Єрусалимі «прокинутися і відчути реальність власної ізоляції». Це показує, як Вашингтон поводиться з союзниками, які чинять опір угоді, бажаній президентом Дональдом Трампом: вони мають підкоритися. Ізраїль вважається найглибше інтегрованим партнером в архітектуру безпеки США — сім десятиліть розбудови, підкріплені двопартійним консенсусом. Якщо навіть ці відносини ігнорують, коли вони стають на заваді угоді Трампа, то кожен інший партнер запитує себе: чим ви відрізняєтеся?
Україна: слабша позиція, ніж в Ізраїлю
Україна не має 70 років інституційної глибини відносин із Вашингтоном, не має внутрішньополітичного лобістського апарату порівнянної ваги та партнерства у сфері безпеки, яке швидко будувалося під час війни, а не десятиліттями. Якщо Єрусалим змушують приймати умови, які він відкидає, то переговорна сила Києва в майбутніх переговорах буде ще меншою. Критики угоди з Іраном — навіть з власної партії Трампа — назвали її одним із найгірших зовнішньополітичних результатів його президентства. Нерозв’язаними залишилисє питання збагачення урану, долі існуючих запасів і того, чи поширюються умови на Ліван і «Хезболлу». Натомість створено видимість рішення: Трамп підписав рамкову угоду під вечерею з президентом Франції Еммануелем Макроном у Версалі та оголосив війну «завершеною».
Європа як надійніший партнер
У колонці стверджується, що Європу не варто розглядати як тимчасове рішення, якщо участь Вашингтона ослабне. Європа є більш сталим стратегічним партнером, оскільки європейські гарантії безпеки не залежать від виборчого циклу одного транзакційного президента. Стаття 5 НАТО, рамки вступу до ЄС та двосторонні оборонні угоди з окремими європейськими державами закріплені в правових та інституційних структурах, які переживають зміну урядів. Натомість участь Вашингтона в Україні наразі залежить від уподобань однієї людини та її мінливого розуміння того, що є хорошою угодою.
Джерело: www.kyivpost.com
