Це стосується багатьох компаній у галузі, які перебувають на ранній стадії розвитку. Критичний статус є єдиним офіційним механізмом, який дозволяє оборонним компаніям захищати своїх працівників від мобілізації, але лише за умови виконання справжнього оборонного контракту.
Ситуація особливо складна для програмних компаній, які розробляють рішення для військових, такі як системи управління та засоби зв'язку. Ці компанії можуть створювати важливі продукти для фронту, але часто не відповідають критеріям для отримання критичного статусу, оскільки не мають класичного виробничого циклу або оборонного контракту. Ігор Федірко, генеральний директор Ради з питань озброєння, описує це як серйозну проблему для всієї технологічної екосистеми.
Без критичного статусу компанії стикаються з труднощами не лише в захисті своїх працівників, але й у плануванні виробництва та забезпеченні довгострокових інвестицій. Юрій Гуменчук, керівник Trident Group, підкреслює, що ринок швидко зростає, і багато компаній ще перебувають у перехідному етапі від розробки до повноцінного продукту. Він закликає до диференційованої оцінки цих команд, виходячи з їх фактичного рівня зрілості.
В цілому в українській оборонній промисловості працює близько півмільйона людей, розподілених між більш ніж тисячею виробників. Високий попит з боку збройних сил призводить до того, що багато стартапів в сфері оборонних технологій існують без готових продуктів.
