Колишня польська журналістка Анна Магдалена Вельопольська, докторка політичних наук Лондонської школи економіки, у колонці для Kyiv Post закликала до чесного примирення між поляками та українцями. Вона стверджує, що обидві нації мають відкрито поглянути на своє складне спільне минуле, не дозволяючи російській агресивній війні проти України роз’єднати їх.
Історичні рани та загроза націоналізму
Вельопольська нагадує про лист польських католицьких єпископів до німецьких колег від 18 листопада 1965 року, у якому йшлося: «Ми прощаємо і просимо прощення». Цей крок заклав основу для подальшого польсько-німецького примирення. Сьогодні, на думку авторки, полякам та українцям не потрібне формальне примирення, але необхідна готовність прощати одне одного. Вона застерігає, що патріотизм може перерости в націоналізм — коли захист власної нації відбувається за рахунок іншої.
Авторка, чия власна родина загинула під час Другої світової війни від рук німців, радянських військ та на Волині, виступає за інтелектуальну чесність. Потрібно розуміти, чому багато українців на початку Другої світової війни не симпатизували полякам — зокрема через пацифікаційні акції маршала Юзефа Пілсудського в Східній Галичині. Це розуміння не означає відмови від власної історичної пам’яті.
Росія як антиобраз
Вельопольська змальовує Росію як антиобраз зрілої нації: вона відмовляється брати на себе відповідальність за злочини своєї імперії та радянської спадщини, прославляє завоювання замість рефлексії та використовує історичні наративи жертви як політичний інструмент. «Поляки та українці мають усі підстави пам’ятати історію. Але ми маємо ще більше підстав прощати одне одного», — пише вона. Польсько-німецьке примирення показало шлях — побудований на правді, пам’яті, мужності та прощенні.
Авторка різко критикує позбавлення президента Володимира Зеленського найвищої польської державної нагороди, називаючи це «ганебним» і «соромом», особливо в час, коли він веде країну в боротьбі проти спільного ворога. Вона закликає обидві нації не дозволити двом націоналізмам роз’єднати їх, а знайти в собі мужність сказати одне одному: «Ми прощаємо і просимо прощення».
Джерело: www.kyivpost.com
