Економічний журналіст Джон Кессіді, відомий своєю роботою в «The New Иоркер», майже дев’ять років працював над книгою, яка тепер вийшла під назвою «Капіталізм та його критики». Поштовхом стала президентська виборча кампанія 2016 року в США, коли Берні Сандерс боровся за висування від демократів. Кампанія Сандерса наштовхнула Кессіді на думку розглянути капіталізм послідовно з точки зору його критиків – через 250 років економічної історії ідей.
Кессіді описує, як багаті та надбагаті захопили політику і роблять політику виключно в інтересах власної жадібності. Він запитує: чи неминуче, що вигодонабувачі капіталізму також захоплюють демократію і встановлюють олігархію? Чи закладено це в основних законах капіталізму? Економісти не ставлять собі це питання, вони вірять, що за допомогою формул і кривих можна описати кон’юнктуру. Але, незважаючи на їхні консультації для аналітичних центрів та урядів, одна криза накочує за іншою.
Наслідки нестримного капіталізму проявляються в усьому світі: прірва між багатими та бідними драматично зростає, ресурси розграбовуються, засоби до існування знищуються. Ринок, який так часто вихваляють, не виправляє ситуацію. Водночас не існує іншого економічного ладу, здатного виробляти стільки ж добробуту. Капіталізм з моменту свого зародження в Англії не лише революціонізував техніку, але й створив фінансову основу для сучасних соціальних держав.
Кессіді у своїй книзі змальовує численних критичних економістів, які спираються на Маркса та Енгельса, але приходять до власних висновків. Сам він робить оптимістичний підсумок: капіталізм можна реформувати – якщо суспільство готове зробити правильні політичні кроки. Книга є запрошенням по-новому зрозуміти механізми капіталізму, замість того щоб просто нарікати на нього або сліпо захищати.
Джерело: www.sueddeutsche.de
