В особистому есе на Zeit Online журналістка розповідає, як соціальна держава дала їй змогу піднятися. Без соціальних виплат, пише вона, вона не змогла б навчатися в університеті та здобути професію. Тепер вона з тривогою спостерігає, як політики обговорюють економію на соціальних видатках — на користь так званого «воєнного бюджету».
Авторка ставить питання, що буде з людьми, які не мали щастя народитися в функціонуючій соціальній державі. Вона стверджує, що скорочення — це не абстрактні бюджетні цифри, а реальна загроза існуванню людей. Текст є закликом зберегти системи соціального захисту, навіть якщо економічна доцільність і вимоги економії диктують інше.
Журналістка нагадує про реальність боротьби за виживання без соціальної підтримки. Вона застерігає, що реформи загрожують тим, хто найбільше потребує допомоги. Її есе — особисте визнання держави, яка не лише економить, а й захищає.
Джерело: www.zeit.de
