Міністерка юстиції Німеччини Штефані Губіґ (СДПН) хоче використати викрадені листування АдН під час перевірки, чи варто забороняти партію, — якщо вони дадуть докази її антиконституційності. «Тож листи, імовірно, теж можна залучити, якщо вони містять докази антиконституційності АдН», — сказала вона газеті Neue Osnabrücker Zeitung. Уряд має «серйозно й системно перевірити», чи є підстави для процедури заборони. А далі: «Якщо заява має конкретні шанси на успіх, її потрібно подати».
Про який масив ідеться? Невідомі, за їхніми словами, виклали в мережу приблизно 421 тисячу листів АдН. За даними ZDF, там понад 50 тисяч вкладень і близько 300 гігабайтів: банківські виписки, інформація про пожертви, протоколи засідань. Серед уражених скриньок — Лайфа-Еріка Гольма й Александера Гауланда. АдН підтверджує хакерську атаку на хостинг-провайдера й подала заяву до поліції; за словами партії, йдеться про кілька скриньок, більшість яких роками не використовувалася. Автентичність незалежно не підтверджена: ZDF frontal аналізує дані разом із мережею OCCRP. Значна частина того, що вже з’явилося, була відома раніше.
Чи може держава користуватися викраденим?
Загалом так, пояснює фахівець із конституційного права Маркус Огорек в інтерв’ю beck-aktuell (30 жовтня): якщо держава не була причетна до незаконного отримання даних, це саме по собі не забороняє їх використання. Однак кожен лист треба зважувати окремо — з огляду на таємницю зв’язку (ст. 10 Основного закону) та свободу партій (ст. 21). Один підроблений лист не робить непридатним увесь масив, але ризик для процесу Огорек називає «великим». Має значення й давність: «Інформація не має терміну придатності», проте стара думка окремої людини важить менше, бо заборона стосується нинішніх і майбутніх загроз. Якби виявилася причетність держави до злому, усе змінилося б; доказів немає, а заперечення АдН Огорек вважає «димовою завісою».
Чому самих листів для заборони замало
У 2017 році Федеральний конституційний суд одностайно відмовив у забороні НДП: цілі партії антиконституційні, але бракує «(наразі) вагомих конкретних ознак», що їх можна досягти. Для партії розміру АдН це, за Огореком, майже не проблема. Складніше інше — атрибуція: заяви окремих членів не достатні, партія загалом має бути сформована антиконституційними цілями. Саме тут застряг і Федеральне відомство захисту конституції: 26 лютого 2026 року адміністративний суд Кельна в прискореному порядку тимчасово заборонив класифікувати АдН як «підтверджено праворадикальну». Суд побачив «сильну підозру», але не зміг констатувати, що така спрямованість визначає всю партію, — і спирався лише на відкриті джерела. Основне провадження триває, а в цілому по країні АдН лишається «підозрілим випадком».
Листи можуть закрити цю прогалину — або поглибити її. Якщо вони покажуть, що керівництво прикриває радикальні позиції, заява стане сильнішою. Якщо покажуть, що воно діє проти екстремістів, це послужить партії на користь.
Хто вирішує — і коли?
Подати заяву можуть лише Бундестаг, Бундесрат або федеральний уряд (ст. 21 Основного закону, § 43 Закону про ФКС). Прем’єр Північного Рейну-Вестфалії Гендрік Вюст (ХДС) 8 вересня запропонував створити робочу групу федерації й земель: «Заборона політичної партії може бути лише останнім шляхом». Те саме просить прем’єрка Мекленбурга-Передньої Померанії Мануела Швезіг (СДПН), Губіґ ідею підтримує. У керівництві АдН кельнське рішення подали як доказ, що «опозицію таким шляхом усунути не можна» (Тіно Хрупалла); СДПН і «Ліві» хочуть іти далі.
Наша оцінка, з помірною впевненістю: робоча група, перевірка автентичності даних і їх аналіз триватимуть місяці. Заява найближчими тижнями малоймовірна; листи — один із елементів, а не скорочений шлях. Станом на 7 листопада 2026 року.
Джерела: Tagesspiegel/dpa, ZDFheute, beck-aktuell, Федеральний конституційний суд, ZDFheute (суд Кельна)
