Байройтський фестиваль спочатку скасував запрошення публіциста Мішеля Фрідмана, а потім знову запросив його. Цей випадок оголює глибоку німецьку проблему: невротичне бажання уникнути власної історії. Фрідман, один із небагатьох публічних інтелектуалів країни, мав виступити на 150-річчі фестивалю з доповіддю про антисемітизм, Ріхарда Вагнера та осмислення минулого.
Скандал із передісторією
Захід спочатку скасували, посилаючись на «занепокоєння щодо безпеки». Насправді йдеться про щось фундаментальніше: нездатність багатьох німців визнати, що Ріхард Вагнер не лише створив музично новаторські опери, а й написав першоджерело сучасного німецького антисемітизму. Скасування запрошення Фрідмана, який сам є євреєм, оголило цю болючу точку.
Медійний та суспільний вимір
Справа Фрідмана демонструє в усіх аспектах, зокрема медійних, як важко німецькому суспільству дається власне минуле. Переглянуте рішення – відновлення запрошення – відбулося на прохання правнучки Вагнера Катаріни Вагнер. Вона повернула Фрідмана, щоб поставити саме ті питання, які хвилюють країну: як ставитися до митця, чия творчість нерозривно пов’язана з антисемітськими ідеями? І чому відповідь на це питання така важка?
Висновок: повчальний урок німецької культури пам’яті
Скандал навколо Фрідмана – це більше, ніж локальний скандал. Це повчальний урок про німецьку культуру пам’яті та її суперечності. Те, що єврейського інтелектуала спочатку скасували, а потім знову запросили, показує, наскільки розколоте суспільство у ставленні до власної історії.
Джерело: www.sueddeutsche.de
