У четвер Дональд Трамп, Сі Цзіньпін і Володимир Путін мають уперше зустрітися втрьох. Білий дім у п’ятницю підтвердив: зустріч відбудеться на полях саміту АТЕС у китайському Шеньчжені, який триватиме 18–19 листопада. Досі троє лідерів розмовляли лише двосторонньо.
Офіційна тема — ядерна зброя. Останній договір про контроль озброєнь між США і Росією, New START, закінчився у лютому. Трамп відхилив пропозицію продовжити його на рік і хоче «новий, покращений» договір із участю Китаю. За оцінкою Пентагону, у Китаю трохи понад 600 боєголовок, у США й Росії — понад 5000 в кожної. МЗС КНР нещодавно назвало такі переговори на цьому етапі ані «справедливими, ані розумними, ані реалістичними». Високопосадовець США заявив, що жодних угод не чекають — це лише «початок розмови». Другу тему визначили як війну в Ірані. Україну, за його словами, Трамп обходитиме стороною.
Кому вигідна вже сама світлина?
Найбільше — Путіну. Речник Кремля Дмитро Пєсков назвав зустріч «надзвичайно значущою», але відкинув порівняння з Ялтою 1945 року: домовленості в Шеньчжені, мовляв, не можна нав’язати іншим. Московський політолог Олександр Братерський сказав Al Jazeera, що сама зустріч для Путіна вже успіх, який він «продасть удома». Крейг Сінглтон із Foundation for Defense of Democracies вважає, що такі фотосесії дають дедалі менше дипломатичної віддачі.
Для Києва й Європи ризик — у картинці, а не в порядку денному. Володимир Зеленський застерігав, що зустріч може стати майданчиком для «угоди щодо України» без України. Це перегукується з тим, що Трамп нещодавно зняв санкції щодо російського дизеля. Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр після візиту до Пекіна 30 жовтня розповів в ARD, що Сі назвав війну європейським конфліктом, у якому європейці мають сидіти за столом, і що саміту трьох щодо України не готують. Тобто Пекін, схоже, хоче образу великої держави, але не відповідальності за мир в Україні.
За чим стежити найближчими днями
Наша оцінка, із середнім ступенем упевненості: найімовірніше, це буде символічна зустріч із розпливчастою заявою про «стратегічну стабільність» без зобов’язань. Варто дивитися на три сигнали. Чи з’явиться Україна у спільних формулюваннях — і чи буде при цьому Київ? Чи погодиться Китай бодай на розмову про контроль озброєнь, чого досі не хотів? І чи продовжать Вашингтон та Пекін торговельне перемир’я, яке спливає у січні? Для українців у Німеччині це питання не параграфів, а надійності: чим більше про їхню країну говорять без неї, тим важливішими стають європейські формати переговорів, склад яких ЄС зараз саме й обговорює.
Джерела: AP, Al Jazeera, ZDFheute, Euronews, Korea Times/AP
