Минув день після того, як Дональд Трамп оголосив про «велику угоду», що може стосуватися «всієї Європи», — а ентузіазму поки не видно. Єврокомісія гасить очікування, Москва скаржиться на відсутність європейських співрозмовників, Берлін наполягає на послідовності: спершу кінець війни, потім безпекова архітектура. Станом на п’ятницю, 6 листопада, 19:00.
У четвер Трамп прийняв у Білому домі російського спецпосланця Кирила Дмитрієва і сказав, що угода охопить «більше, ніж Україну». Подробиць не назвав; з українськими представниками у Вашингтоні, за його словами, не зустрічався. Ми писали про це вранці (Раніше ми писали). Нове — реакції та те, що ховається за словами «безпекова архітектура».
Що насправді запропонував Вашингтон
Конкретнішим за Трампа виявився його переговорник Джаред Кушнер. У дописі на X він назвав п’ять цілей: постійні безпекові консультації, надійна кризова комунікація, більша військова прозорість, взаємні заходи зі зниження ризиків ескалації та тривала рамка стабільності в Європі. Водночас підкреслив, що кожна країна зберігає контроль над власною безпекою й участю в союзах, а НАТО лишається основою колективної оборони. Тобто це радше формат розмов, ніж договір, і невідомо, що за це отримає Москва. Жодна держава не матиме права вето щодо суверенного вибору іншої, написав Кушнер, — для Києва це важливо, адже Москва давно виступає проти вступу України до НАТО.
У четвер у Брюсселі представники США, України, НАТО та європейських держав обговорювали гарантії безпеки для Києва. Кушнер назвав розмови продуктивними й пообіцяв за успіху перейти до ширшого формату «за безпосередньої участі» європейців. На 10–11 листопада, за даними Reuters, заплановані переговори російської й української делегацій в Абу-Дабі.
Брюссель вагається, Москва підколює
Речниця Єврокомісії Пола Пінью сказала, що роботи ще багато: насамперед потрібна готовність Росії, а «великого руху» звідти поки немає. Водночас вона вітала саме відновлення перемовин.
Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, за даними Moscow Times, що жодних пропозицій від європейців Росія не отримала. Без них «на якомусь етапі» не обійтися, але європейці «навіть не вирішили, хто може говорити від їхнього імені». Насправді картина строката: прем’єр-міністр Норвегії Юнас Гар Стере та президент Фінляндії Александр Стубб телефонували Володимиру Путіну й наголосили, що говорять лише за свої країни. Прем’єрка Данії Метте Фредеріксен «дуже скептична» щодо бажання Росії миру; норвезький колега Йонас Гар Стьоре захистив дзвінок: Путін має чути європейські позиції напряму, а не через посередників з адміністрації США.
Уряд Німеччини робить ставку на послідовність. Речник уряду Штефан Корнеліус після розмови Мерца з Трампом сказав: спершу війна має закінчитися, потім можна говорити про європейський безпековий порядок — і лише за консенсусу країн НАТО. Розмови без Європи не мають сенсу. Глава МЗС Йоганн Вадефуль додав: про майбутнє України не можна вирішувати без України.
Чому саме послідовність — головна суперечка
На наш погляд, у цьому суть. Москва ще з кінця 2021 року вимагає права голосу в безпековому устрої всього континенту й пов’язує його з війною. Якщо Вашингтон тепер веде все одним пакетом, Росія може спробувати обміняти поступки в Європі на поступки щодо України. Берлін хоче цього уникнути. А те, що Пєсков малює європейців розрізненими, — теж важіль: хто не призначить спільного переговорника, віддає поле Вашингтону. Наскільки міцне таке прочитання, покаже Абу-Дабі: документів поки немає, лише наміри.
Для українців у Німеччині сама заява нічого не змінює — ні для статусу, ні для виплат. Відчутним це стане, коли з розмов вийде домовленість: про перемир’я та гарантії безпеки, від яких залежать перспективи повернення. Швидкий прорив, зважаючи на сигнали, ми вважаємо малоймовірним; імовірніший затяжний процес із кількома раундами.
Джерела: Tagesschau, Kyiv Post (заява Кушнера на X), Moscow Times (брифінг Пєскова), Голос Америки
