У неділю в празькому парку Летна, за оцінками організаторів, зібралося від 350 до 450 тисяч людей — проти плану уряду Андрея Бабіша фінансувати суспільні мовники Česká televize (ČT) і Český rozhlas (ČRo) із державного бюджету. Агентство ČTK назвало це найбільшою акцією в Чехії від часів Оксамитової революції 1989 року; власних цифр поліція не оприлюднила. Перші повідомлення говорили про «десятки тисяч» (станом на вечір 15 листопада).
Нині кожне домогосподарство платить 150 крон на місяць за телебачення і 55 за радіо — разом 205 крон, трохи більше 8 євро. Це приносить ČT близько 6,7 млрд крон на рік, а ČRo — близько 2,5 млрд. Законопроєкт, який у квітні представив міністр культури Ото Клемпірж, скасовує збір: натомість мовники отримуватимуть фіксовану суму з бюджету, яку щороку індексуватимуть на інфляцію, але не більш ніж на 5 %. За підрахунками організацій із захисту свободи медіа, бюджет ČT скоротиться приблизно до 5,7 млрд, а ČRo — до трохи більш як 2 млрд крон, тобто приблизно на 15 %. Обидва мовники також підпорядкують контролю Найвищого контрольного управління.
Чому «Ніколи більше о 4:36» стало гаслом
Гасло організаторів руху «Мільйон моментів для демократії» нагадує про жовтневу ніч, коли коаліція ANO, правої SPD і «Автомобілістів» провела новелу в першому читанні. Дебати скоротили, понад 60 депутатів опозиції не встигли виступити, а голосування завершилося о 4:36. 3 листопада працівники ČT і ČRo влаштували одноденний страйк, відтоді підтримку заявили студенти, театри, церкви та спортсмени. На Летні промовці ще й вимагали, щоб SPD вийшла з уряду.
Бабіш заперечує звинувачення: за його словами, які цитує «Радіо Свобода», ніхто не хоче контролювати суспільні медіа, а тим паче націоналізувати їх, а мета — знизити витрати. Депутат від ANO Радек Вондрачек у телеефірі назвав організаторів «об’єднанням професійних агітаторів» (за Euronews). Міністр закордонних справ Петр Мацінка, за даними SRF, закинув їм, що вони перетворили демонстрації на бізнес-модель.
Суперечка радше про передбачуваність грошей, ніж про сам збір
Державне фінансування в Європі саме по собі не проблема; важливо, чи захищене воно від поточної політики. Саме тут і критика. Європейський акт про свободу медіа в статті 5 вимагає, щоб суспільні мовники мали достатні, сталі й передбачувані ресурси, а порядок фінансування спирався на наперед визначені прозорі та об’єктивні критерії. Сума, яку кожен уряд може переглядати в бюджеті, на думку організацій на кшталт Media Freedom Rapid Response, цьому не відповідає; вони просять Єврокомісію перевірити проєкт. За даними SRF, Єврокомісія стежить за ситуацією.
Для порівняння: у Німеччині кожне помешкання платить 18,36 євро на місяць, а потребу визначає незалежна комісія (KEF), а не мінфін. Про розмір і реформу сперечаються й там, але механізм покликаний захищати мовників саме від політичного тиску.
Наша оцінка, з належною обережністю: найімовірніший компроміс — коаліція скасовує збір, але міцніше закріплює в законі формулу фінансування й пом’якшує скорочення. Якщо ж вона втримає проєкт без змін, попереду довга процедура з Брюсселем із відкритим результатом. Наступний тест настроїв — 17 листопада, свято пам’яті про Оксамитову революцію. Подальші читання в парламенті ще попереду.
Джерела: Euronews, Радіо Свобода, SRF, Media Freedom Rapid Response, Регламент ЄС 2024/1083 (EMFA)



